Angel's fly

My Wedding!

2010-09-26T17:42:00.023+03:00

ШЕШОРИ'2008.ФОТО.

2008-09-20T16:28:00.023+03:00

Эммоции невозможно передать словами, их можно ощутить..я побывала в Шешорах, после просмотра твоих фото! Я их ощутила ;) Спасибо Green за твои работы, это шедевры! я в восторге, уже 17.58 я все еще на работе, немогу остановить просматривая фото...

больше по ссылке http://vkontakte.ru/photos.php?gid=3729272

Лирика.

2008-09-20T13:46:00.005+03:00

Случайно нашла свои стихоТворения написанные в разные периоды разным людям или под впечатлением от чего-то...себя )) своих чувств в большей степени. С другой стороны, я рада что в моей жизни были и остаются люди, способные пробудить во мне сильные эммоции и чувства.

Первое свое творение я написала перед тем как решиться первый раз признаться в любви и решилась таки!

Сердце сжимает,
Огонь в груди, -
Нужно вперед идти!
Душу сжигает страх...
Следай лишь первый шаг.

2001 г.

Я люблю короткие стихотворения со смыслом между строк, игру слов.

Потом... был 2003 г., стих посвящен событиям "тех" времен. Земля ушла из-под ног, но как показало время это было падение вверх.

Коммунист – идеалист

Я – как старый коммунист,
“Тех” времен идеалист.
Мои идеалы – разоблачены,
И идеи уже никому не нужны;
Только сложно из сердца вырвать
То, во что верила, чем жила –
То, к чему так долго шла.

Но я стою на своем,
Хоть ему уже нипочем.

Я – коммунист – идеалист,
Призрак прожитых дней,
С виду живой, а внутри уже мертв,
Ведь и мне уже нипочем…

К чему стремиться?
Чего хотеть?
Нет – я не хочу умереть…

Обычно, я пишу или когда очень хорошо или когда очень плохо (бывают исключеня, но редко) Лето 2005 г., судите сами.

Говорю - нет, вместо - да
В глазах слезы, в груди осколок льда
Снежная королева плачет в летний зной,
Лед растает – а есть ли кто живой?

***

Пустота пожирает мысли
Всем идейностям вопреки.
Что-то я уже не смыслю:
Кто здесь умные?
А кто - дураки?

***

Четверостишья легко сочинять,
Главное в рифмы такт попадать,
Почувствовал ритм…дави на перо,
Пока твои мысли не унесло.

***

Что за мысли без смысла?
Надо мною повисли, -
Не пора ли мне на покой…?
Это страх мой бесстрашен,
Толи ум обезумел…?
Боже мой, что со мной?

Я делаю шаг, а за этим шагом
Последуют два назад.
Дай мне силы бороться
Дай мне силы остаться… -
быть с тобой(собой).

Максимализм зашкаливает, он и двигает и тормозит одновременно. Годы молодые!

Да вот еще вспомнила, лето 2004 г., совершенно случайно родилось четверостишье, в переписке с другом. Почему-то на англ. языке, дописала его за один вечер... Черноморск.

Fallen Angel(a)

You are not alone
You have an Angel -
who's flying when you smile
and fallen when you cry.
Don’t let me fall!

Fall from the blue sky
Fall to the grey life;
No colour - not clear
Who's far & who's near
We dress our shadows& lose our souls,
but never forget the angel
who was so near before,
but you always wanted more & more...
Not angel, not devil - just average man...
You sure you wanted exactly you have?
And when it's rain you feel your heart cry,
Because now you know with whom you can fly(only)

Эти слова позже были положены на музыку и вышла неплохая песня, я слышала ее живое исполнение на концерте группы "VinipuzMob" и Е. Добрицкая (г. Киев, "Бабуин"), кстати в прошлом году они выступали в Днепре в "Мастершмидта". Люблю их! Живая музыка + живой голос(золотой голос )), это невозможно передать словами..только чувствовать.

Время затишья...

Только для тебя, -
Слова и слезы, губы и глаза мои.
Только о тебе, -
Мечтаю, думаю, пою… лишь о тебе.
Ты для меня – смысл жизни, моя Вселенная
Тобой живу я и дышу,
Ты для меня – вся радость в жизни
…ведь я тебя люблю.

2007 г. no comments

Последний вывишен ниже в блоге. Вкл.-выкл.

Все это лирика...

Сама їду і Вас запрошую!

2008-05-22T11:25:00.006+03:00

Шешори Подільські'08

міжнародний фестиваль етнічної музики та лендарту

Музиканти з України, Грузії, Росії, Білорусі, Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Великої Британії, Швеції, Франції.
Дві сцени — на обох берегах Бугу.

Село Воробіївка

Немирівського району Вінницької області.
12–14 липня 2008

Менше трьох не збиратися! Більше — можливо — аж до нескінченності. Шешори’2008 — це багатоголосся. Кожен виконує свою партію індивідуально, додаючи власних вражень, переживань, відчуттів, співає щиро, а отже неповторно. Всіх об’єднує спільна мелодія, яка, через авторське виконання й взаєморозуміння всіх, хто співає, є унікальною, гармонійною, досконалою…
Оновлення сайту незабаром. Старий сайт →

http://www.sheshory.org/

Вкл.-выкл.

2008-05-21T19:04:00.005+03:00

Вкл. - выкл.
Сердце потухает...
Выкл. - вкл.
снова ожило...

Случай по указке жизнь возобновляет!
...как бы не сломался "включатель" у него.

Turkey INFO TOUR

2008-05-19T19:16:00.025+03:00

Сын и дочь

2008-04-11T19:04:00.009+03:00

New Year Party 2008

2008-01-31T13:24:00.000+02:00

кем я сегодня только ни был...смотрите дальше. С НГ!

кто на новенького..)

так вперед за цыганской звездой кочевой.... уважаю мужчин, которые носят запанки...что бы они при этом не делали ;)

все смешалось...собаки, мыши..

почти Все в сборе.

У нас даже есть свои Снегурочка и Дед Мороз!

Символ наступившего года, Стасик :)

Наша команда. Так все начиналось...

Weekend TOUR, Askania-Nova (oktober)

2007-10-25T15:04:00.000+03:00

Egipt INFO TOUR

2007-10-23T22:35:00.000+03:00

Вид на море, остров Тиран на горизонте Верблюд

Кактус

Пляж..эх хорошо там!

Дикорация в отеле "Тысяча и одна ночь", Хургада

В магазинчике у красавчика Алекса, ну и вечерок выдался..без танца живота конечно же не обошлось ))

В море на яхте, Шарм Шикарный вид, Шарм

Хол одного из отелей, Шарм

Пирамиды!!!

Каир

Декорации в отеле

Египетская женщина

Фото с кальяном в Naamy Bay, Шарм

Пирамида..Сфинкс и Я

Пирамида

...пустыня...

I like this place.

2007-09-08T19:59:00.000+03:00

Биосферный заповедник "Аскания-Нова". Новый маршрут.

2007-07-29T19:27:00.000+03:00

"Аскания-Нова" - стаейший заповедный комплекс Украины, основаный в конце XIX века Фридрихом Эдуардовичем Фальц-Фейном. В его состав входят: самый большой в Европе участок девственной типчаково-ковыльной спепи, зоологический и дендрологический парки.

Дендропарк.

Зоопарк.

Павлин (свободно гуляющий по парку)

Птичка (с хохолком)

Черный лебедь.

Белый лебедь.

Цапля.

Олени.

Страусы.

Козел.

Разновидности рогатого скота.

Канна

По дороге домой, Кременьчугское водохранилище

В Аскании Новой можно увидеть первозданную степь, стада диких дивотных, бесчисленные стаи птиц; вдохнуть воздух, напоенный неповторным ароматом степных трав, пройтись тенистыми аллеями дендропарка; прикоснуться к древней истории Таврии, о которой напоминают памятники половецкой культуры - каменные бабы.

Режим работы: апрель-ноябрь

Уманский дендрологический парк "Софиевка" Новый Маршрут.

2007-07-20T22:45:00.000+03:00

Уманский государственный дендрологический парк "Софиевка" НАН Украины является шедевром мирового садово-паркового искусства конца XVIII- начала XIX ст. Парк занимает площадь более 170 гектаров на окраине старинного города Умани Черкасской области. Это пример пейзажной парковой композиции виды, земли, архитектурный сооружений и скульптур.

Основан парк в 1796 г. богатым польским магнатом Станиславом Щенсним Потоцким в честь жены красавицы-гречанки Софии и был подарен ей ко дню рождения в мае 1802 г. Идея застройки парка в романтическом стиле с использованием римской и греческой мифологии принадлежит самой Софии."Софиевка" прекрасна в любую пору года - и в весеннем цветении, и жарким летом, и золотой осенью, и зимней тишиной.

Sheshory'2007

2007-07-18T21:36:00.000+03:00

с. Воробївка, Вінницька обл.

Головна сцена.

Лендарт.

Народна творчість.

Ой, на березі...на Південному Бузі.

Великий собака.

Ландшафт.

Наметове містечко.
Театралізоване дійство у ночі. Король Лір. Пролог.

www.askanya.com.ua

2007-07-10T22:53:00.000+03:00

One Dnepr evening...

2007-06-18T00:30:00.000+03:00

sheshory.org

2007-06-04T23:50:00.000+03:00

Міжнародний фестиваль етнічної музики та лендарту

12–14 липня 2007

ШЕШОРИ’2007 — ПОДІЛЬСЬКІ

«Шешори» вирушають у подорож: цього руку вони відбудуться на Поділлі. І до того найкращого, що фестиваль набув протягом чотирьох років — позитивних вражень, досвіду та чудової публіки, — додадуться нові відкриття, нові друзі.

«Шешори’2007»— це ДОРОГИ. У подорожах бачиш нові місця. Зустрічаєш нових людей. Знайомишся з новими звичаями. Дороги нікого не залишають байдужими, обіцяючи нові пригоди. Долучайся до нашої подорожі!

Як це було. ШЕШОРИ'2006

Детальніше на http://aiesec-kirovohrad.blogspot.com/2006/07/sheshory.html

«Театр 19: безумие, зумие, умие»

2007-06-03T23:10:00.000+03:00

Бабкин. Сны. Театр 19 (обычные описания необычных явлений)

Родился 7 ноября 1978 года в Харькове.

Дискография:
«Ура» — 2005
«Бис» — 2005
«СНГ» (сингл) — 2006
«Сын» — 2006
«Мотор» — 2007

СНЫ -

«Сон — процесс пребывания в состоянии с минимальным уровнем сознания и пониженной реакцией на окружающий мир. Кроме того, словом сон называют те последовательности фантастических образов, которые человек иногда помнит после окончания сна…»

Наверное, то, что отличает людей 100% друг от друга — это сны… ведь можно подражать одежде, манере поведения, прическе и даже интонации речи, но сон — это то личное, что у каждого свое.

Сны никогда не повторяются, они бывают яркие и по-детски наивные, тревожные и сумасшедшие, мечты о любви и мысли о смерти… это та нереальная действительность, которая запрятана в глубинах нашего подсознания и никогда не выходит наружу… у обыкновенных людей.

Но есть необыкновенные люди, которые могут пустить всех желающих в свои мысли, переживания и мечты.

Добро пожаловать в Сны Сергея Бабкина…

Занавес открывается и мы лишь персонажи…

Только в театре все может быть по-настоящему, без притворства, только на сцене можно вылить свои истинные переживания, быть тем, кто ты есть на самом деле… настоящий театр в повседневной жизни, только здесь мы играем, чтобы выжить. Сцена — это зеркало, которое отражает правду.

Это:
не концерт
не спектакль
не презентация альбома

Это:
смотри в музыку

Это то, что ты представляешь, когда слушаешь музыку. Нет, не просто слушаешь во время поездки в метро или сидя на работе, а именно смотришь в нее, всматриваешься и понимаешь.

Сны бывают хорошие или плохие, их можно помнить или сразу же на утро забыть. Их точно нельзя заснять на пленку или сфотографировать…

..Кроме того, словом сон называют те последовательности фантастических образов, которые человек иногда помнит после окончания сна…

Такие яркие сны остаются в памяти навсегда…

Больше ни слова!

Занавес…

Использованы материалы — «Театр 19: безумие, зумие, умие» (авт. А.Краснящих), «Добро пожаловать в Сны» (авт. Сурикова Ирина kharkov.nezabarom.com.ua), «Биография» (sbabkin.com)

5nizza.ru & sbabkin.com

2007-06-03T22:33:00.000+03:00

Событие ушедшего дня.

Театрализованный концерт С. Бабкина “Сны” (гитара, вокал - группа 5nizza)

Мое знакомство с этим музыкантом, исполнителем и актером началось очень давно, кажется еще в прошлой жизни…на 2 курсе я как-то услышала пиратскую версию песни “Солдат” и с тех пор группа “5nizza” стала частью мой жизни.

Благодаря этой группе я нашла своих единомышленников, новых друзей! Без их песен не обходился ни одна встреча под гитару, выезд на природу с друзьями и празднества. Мои родители были не в восторге моим увлечением, но даже они выучили слова песни “Солдат” так как на протяжении более двух месяцев (после выхода их первого альбома) я каждый день слушала только “5nizzу” Их песни нашли свое место в моем сердце.

С тех пор мое увлечение дало свои плоды: в моем институте мы с главным редактором студ. радио сделали первый выпуск программы об альтернативной музыке, в которой поведали о группе “5nizza”, на переменках пускали в эфир их песни – о моем пристрастии узнали многие. Дальше был день учителя на котором мы с подругой выступили с песней “Студент”(по мотивам песни “Солдат”) Это было мое первое выступление в диско-клубе (когда я пела, танцевать – эт да и на большой сцене, но так чтобы петь - впервые), после этого праздники не обходились без наших выступлений. Я так же исполняла песенку “Я не той” мне аккомпанировал мой друг Макс, мы немного изменили слова и подучился дует “я не та, хто тобі потрібна і ти не той…ти не той” Мы пели правду (в жизни так и получилось) Потом меня посетила идея организовать “Украинскую дискотеку” с нашей музыкой, атрибутикой, костюмами, розыгрышем главного приза (огромного Украинского флага) В этот вечер я с подругой пели “Немає куль” Пусть не все из запланированного получилось, но все ж…мы это сделали! на собственной инициативе, - до нас подобное никто не делал. У нас и вправду много своей хорошей музыки, у которой есть свои почитатели. Да, я тогда оторвалась по полной ) где-то даже видео есть, - отчет для спонсоров! А спонсировала нас “Украинская Народная Партия”, в ней есть люди, которые способствуют развитию украинской культуры и всего украинского.
Что дальше..вот. На очередной праздник нас попросили выступить и в этот раз нас уже было трое: Дима – гитара, Андрей – бонги, я – вокал. Да бонги! они придавали таинственности и импровизации в исполнение композиции “Это тебе” Хорошо получилось! В том же составе мы исполняли Ночных Снайперов “Голубой слон” очень веселая песенка! Это было последнее наше выступление на 5 курсе, дальше защита диплома и выпускной. Сейчас у каждого своя жизнь…я в Днепре, Димка в Киеве, подруга в Запорожье, у Андрюхи родилась дочь вот недавно.

Конечно, это не все яркие моменты моей жизни, которые я вспоминаю, когда слышу С. Бабкина и А. Запорожца.

Главное – есть что вспомнить! И все это под музыку “5nizzы”

CASHFLOW

2007-04-26T19:08:00.001+03:00

Главная причина того, что люди испытывают финансовые проблемы, заключается в том, что потратив годы в школе, они ничего не узнали о том, что такое деньги. В результате люди учатся работать на деньги...но, никогда не учатся тому, как заставить деньги работать насебя.

Богатый папа. Бедный папа.
Роберт Т. Киосаки

Maktub.

2007-04-22T18:21:00.000+03:00

Учитель сказал: "Мой дорогой ученик, я должен сообщить тебе что-то, чтоты возможно не знаешь. Я думал о том, как сделать эти новости менее труднымидля слуха - как добавить ярких цветов, плюс обещание Рая, панораму Абсолюта,запутать тайными объяснениями - но этого не будет. Вдохни глубоко иподготовься сам. Я должен быть прямым и гарантирую, что абсолютно уверен втом, что тебе говорю. Это надежный прогноз, абсолютно не сомневайся в этом.Это следующее: ты умираешь. Это может быть завтра или спустя пятьдесят лет,но - рано или поздно - ты умрешь. Даже если ты этого не захочешь. Даже еслиу тебя другие планы. Думай тщательно о том, что ты собираешься сделатьсегодня. И завтра. И со своей оставшейся жизнью".

"Когда ты пройдешь свой путь, ты найдешь дверь с написанной на нейфразой", заявил учитель. "Возвращайся ко мне и сообщи, что говорит эта фраза". Ученик отдался поиску телом и душой, и однажды пришел к двери, а затемвернулся к мастеру. "Там было написано 'ЭТО НЕВОЗМОЖНО', сообщил он. "Этобыло написано на стене или на двери?" спросил учитель. "На двери", ответилученик. "Хорошо, тогда положи свою руку на дверную ручку и открой ее".Ученик подчинился. Поскольку фраза была написана дверью, она давала путьподобно тому, как делала это сама дверь. Когда дверь была полностью открыта,он не смог больше видеть фразу - и он вошел.

Мы выходим в мир в поиске наших желаний и идеалов. Часто мы делаемнедоступным то, что в пределах наших возможностей. Когда мы ошибаемся, мычувствуем, что мы истратили наше время, ища на расстоянии ладони. Мы обвиняем себя в ошибках, в бесполезности нашего поиске и в проблемах,которые мы вызвали. Учитель сказал: "Хотя сокровище может быть закопано подтвоим домом, ты найдешь его, только если станешь его искать. Если бы Петр неиспытал боль отказа, он не был бы выбран главой Церкви. Если бы блудный сынне промотал все, его покаяние не было бы праздником для его отца. Естьопределенные вещи в наших жизнях, которые несут печать, говорящую: 'Ты оценишь мое значение только после того, как потеряешь меня... и вернешь меня обратно'. Нехорошо пытаться сократить путь".

http://www.paulocoelho.com.br

One little boy.

2007-04-21T23:53:00.000+03:00

Person.

2007-04-20T23:05:00.000+03:00

Давно уже не писала...все как-то некогда - работа, новая жизнь и т.п. Но вот я сново в Кировограде и нашлась свободная минутка, вернее я сама захотела ее найти, чтобы запечатлить память о сегодняшнем событии.
Сегодня был ДР очень уважаемого мной человека, который меня поддерживает и в котором я вижу свет. О нем можно говорить много, но сейчас не о нем, а скорее о его жене. Этот человек, а точнее эта женщина, настолько меня сегодня поразила, - я была приятно удивлена, ее душевности и мягкости в то же время понимая, что это безумно сильный человек. В ней совмещяються марены и простота, доброжелательность и осмысленность. От общения с такими людьми я зарящаюсь еще большим жизнелюбием и желанием, стремлением идти вперед! Она мудрейшая женщина, и она счастлива... во всяком случае она так говорит, а у меня нет повода сомниваться в ее словах.
Иногда нам встречаються люди, на мгновение, которые оставляют след в нашей жизни на долгие годы. И именно эти встречи ценнее всего.

Dnipropetrovsk

2006-11-07T09:40:00.000+02:00

Что ж...я в Днепре.

Сейчас в офисе. Сижу за столом, на столе 2 компа - один из них мой пока выполняет функцию плеера т.к. у меня колонок нет, а музыку хочу слушать свою..пока никто не жаловался ) что меня очень радует!Вообщем здесь уютно и тепло, стильно. Я прихожу первая на работу на 9.00 это в центре недалеко от моей квартиры, в 15 мин.езды. Каждый день пробую новые маршруты, сегодня например, добиралась на трамвае, мне нравиться познавать этот город. Правда, в самом начале пару раз поехала правильным маршрутом, но в обратном направлении, сейчас уже ориентируюсь немного )

Живу на ул. Карла Липнехта, в единственной для тамешних мест десятиэтажке на 10-ом этаже! Да уж, с 1-го и на 10-ый, еще пару дней назад там кто-то застрял и он целый день не работал, и в этот же день ко мне родители приехали с вещами, телик, ковры..вообщем героически справились с поставленной задачей, но мешок картошки был бы явно лишним, поэтому повезли обратно в Кировоград. Теперь у меня на квартире, почти что та же картина как и была у меня дома и в моей комнате, даже мои любимые игрушки со мной собака Пушистик и заяц Макс ;) (имена были выбраны случайно)

Одно отличие, со мной еще живет Машка, боевая девушка - вместе не пропадем! Мы по ходу обустраиваемся и знакомимся, прикольно. Мои родители то ко мне уже привыкли, а тут чужой человек и все заново, правда мы сейчас редко видимся, я с утра на работу - вечером слегка уставшая, поели и спать. Еще любимая фраза:"прорвемся!" в этом случае никто и не спорит, еще бы.

Все как-то закрутилось сразу, что и времени своюлдного совсем нет...впрочем как всегда. Ко мне уже с Айсек Днепр звонили, но пока не виделись, я немного втянусь в ритм..потом время свободное появится. Хотя уже праздновали мой приезд, хорошо так скажу отпраздновали..около 4.00 домой попали, это мы еще в боулинг не поехали..) В след. раз.

Как в Кировограде так и здесь, я практически все время нахожусь в центре - меня легко найти.

Я вот задумалась, что меня во всем этом больше всего удивляет или что не обычно, я не всегда знаю куда иду в какую сторону относительно чего...часто спрашеваю у прохожих как пройти в нужном направлении..я не знаю этот город, но у меня почему-то такое ощущение спокойстивия душевного. Это как дежавю, я здесь ничего не знаю(впервые вижу), но такое ощущение, что я здесь уже давно и все мне знакомо по ощущениям. Хм..

Вот так.

Wind of change.

2006-10-13T23:01:00.000+03:00

Я начинаю новый этап своей жизни.

Будучи в здравом уме и светлой памяти я приняла решение изменить свою жизнь и сделала все возможно, чтобы осуществить желаемое. Мои труды вознаградились, а надежды оправдались – я еду в Днепропетровск. На этот раз не в гости, а на более продолжительный период…правда не знаю на сколько продолжительный, жизнь покажет. Я устроилась там на работу в тур. агентство менеджером – это не обычное агентство, в большей степени оно будит специализироваться на бизнес турах в Китай(и не только конечно), а так же экскурсионной деятельности для внешних партнеров по Днепропетровску. Мы очень долго общались с моей будущей начальницей т.к. придется опять все начинать с нуля – но мне уже не привыкать. Я дважды приходила на собеседование и когда пришла на последний отбор – я была спокойна и уверена, что пройду – так и случилось. Зашла в Макдональдс в центре города, заказала себе праздничный ужин т.к. ничего не успела поесть за день, а на часах уже было около 20.00. Тогда я почувствовала себя действительно самостоятельной, в чужом городе, сама устроилась на работу – это маленькие шажки, но мне не было страшно принимать эти решения. Даже когда я спросила папу на кануне последнего собеседования, что делать?(соглашаться ли на их условия) он сказал мне: решай сама, это только твое решение! и я благодарна ему за эти слова.
Может сейчас я до конца не понимаю, что это решение изменит всю мою жизнь, прежнюю жизнь, но однозначно мне нужно что-то менять – ведь наша жизнь так коротка и только мы в праве ею распоряжаться. Самое странное, что у меня ведь никого нет в этом городе, - но именно туда меня тянуло последний год…я чувствую дух этого города, его характер, он спокойный, но это спокойствие перед прыжком хищника. Здесь очень много сильных духом людей, с одним таким человеком я буду жить на квартире – это девушка, зовут Маша, сама судьба мне ее послала, она тоже искала квартиру.
А как же Айсек, друзья…родители!!?
Я не могу быть вечно президентом Айсек в Кировограде – приходит время и нужно что-то менять, просто взять и поменять – дать другим попробовать себя. Пока я в ЛК, как мне кажется, мои ЕВ не до конца понимают, какую ответственность они взяли на себя и что все здесь ради них – их будущего, я ведь не для себя создавала эту организацию, а для них. Но так получилось, мне пришлось задержаться на время пока они вырастут, наберутся опыта, - а теперь нужно самим думать, пробовать, искать, строить свой Айсек – мой Айсек я построила, насколько смогла.
Друзья…дружбу расстоянием не испортишь, если это настоящая дружба.
Вот только родители, это мои самые родные люди, которых я люблю безумно. Для них сейчас тоже начнется новый этап в жизни, ведь я последняя дочь и та улетаю из-под их крыла…они оттягивали этот час, как могли, но сейчас не держат меня, они вложили в меня свою душу, дали мне крылья – но летать мне нужно научиться самой, - они понимают это и поддерживают меня во всем, спасибо им огромное за это.

Thinking.

2006-09-30T00:18:00.000+03:00

Кар’єра, або особисте життя.

Напевно в житті кожного з нас рано чи пізно постає це питання.

Що ж важливіше? Якщо с першого погляду не подумавши відповісти, я б певно сказала, що кар’єра! Так, я маю бути незалежною, впевненою в собі, впливовою жінкою і тому дусі, але після переліку всіх цих якостей виникає інше питання, де ж місце для чоловіка і тих його особистих рис, які мають доповнювати мої і надавали б йому можливість відчувати себе справжнім - потрібним мені чоловіком. Виходить, що я описала жінку, яка має все крім головного – того заради чого їй потрібно все те, до чого вона пригне. Впевнена в собі і самотня. Зараз мені дуже важко проводити грань між особистим життям та моїх захопленням(роботою), бо весь мій час я зайнята тільки ним…але приходить час і я розумію, що має буди ще щось крім вищої місії заради чого я маю жити(заради кого). Дійсно дуже прикольно, коли ти відчуваєш, шо робиш добру справу, займаєшся розвитком інших і т.п., але при цьому не завжди отримуєш очікуваного результату для себе! – ти віддаєш не очікуючи натомість нічого, але звичайно зрадієш навіть банальному дякую.

То ж до чого це я, що ж є тим, заради чого потрібно жити? – певно у кожного з нас знайдеться своя відповідь на це питання, але можу сказати від себе, для мене важливіше люди, ті на кого я можу впливати позитивно вже зараз і ті, кому це дійсно потрібно від мене. Навіщо шукати десь, якщо і тут є ті, які нас потребують більше ніж хто-небудь.

Багато людей їдуть світ заочі допомагаючи бідним і знедоленим інших країн, але і в нас таких вистачає, багато їдуть розвивати інші країни, але і наша потребує не меншого розвитку. Розумію, що зараз говорю ті речі, які можуть здаватись суперечливими, але я хочу, щоб ми в гонці за чимось кращим(перспективнішим) і потойбічним не втратили те, що маємо зараз і тих, хто потребує нас вже сьогодні – вони зовсім близько.

Making decisions.

2006-09-04T23:17:00.000+03:00

Чи приходилось вам колись приймати такі рішення, які б могли змінити ваше життя кардинально? – просто з ніг на готову.

В житті ми часто вибираємо, приймаємо певні рішення, це є необхідною умовою нашого існування і рух, навіть фізичного…ми своїм розумом приводимо тіло в рух і далі вже все залежить від наших бажань і необхідностей(і ще багато чого звичайно)- кожен день ми приймаємо рішення…чи вставати з ліжка, чи йти сьогодні на роботу/пари, чи зустрічатись с друзями, чи лягти спати раніше – їх безліч! це ті буденні рішення, які ми вже навіть не помічаємо, роблячи машинально, ми звикли так жити і робити це кожного дня.

Та є в нашім житті і такі рішення, які змушують змінити нашу буденність - змінити вже звикле ліжко, роботу, друзів(оточення)… життя.

Нове життя…самостійне життя, де є тільки ти і ти сам приймаєш рішення. Я цього прагнула і прагну – рішення прийнято, але поки що я не уявляю собі життя без усього того, що маю зараз, до чого звикла за 22 роки…а особливо моїх батьків(я їх дуже люблю) Вони найкращі! Вони – моя гордість! І я хочу, щоб вони були горді мною, тому я маю йти вперед.

Тільки дурні не бояться, є таке прислів’я, тому зі страшинкую в душі і великим бажання в серці я вирушаю в свою подорож, шукати свого щастя.

Эх..;)

My Day.

2006-08-17T21:07:00.000+03:00

Сьогодні я була собою…а мій день дуже насиченим, постійно в русі – я робила те що хотіла і почувала себе добре.
Сьогодні було все якось сходу…йшло само по собі і все, що відбувалося було на ходу (зустрічі, розмови, всі події…) Життя – це рух, та головне, щоб в душі був мир і спокій.

Я. - как я є.

Про себе не прийнято говорити, але думаю кожному з нас хотілося б, щоб його сприймали таким, який він є і таким, як себе відчуває він сам (справжнім) - себе не обдуриш.

Ми часто граємо різні ролі, приміряємо різні маски і зупиняємося на тій, яку зручніше надіти в той чи інший момент…все приходить з досвідом та ми звикаємо. Як важко потім знову стати собою, пригадати як це бути собою, яка ж саме я з них всіх. Дуже важливе питання саморозуміння, - сприйняття себе таким, яким ти є (просто сприйняти це) і реально оцінювати свої можливості. Напевно, я буду дуже щасливою людиною, гармонійною з собою і навколишнім світом, коли навчуся всього цього – та сам процес пізнання є невичерпним, ми змінюємося, наші потреби збільшуються.… тому я постійно аналізую себе і свої дії, намагаюсь зрозуміти і роблю висновки. Дуже добре, якщо біля вас є людина, яка допомагає вам пізнавати себе, таким чином ви вже контролюєте два фактори внутрішній і зовнішній, щоб бути об’єктивною в тих своїх висновках.

Зараз(не обов’язково в даний момент), коли в мені назріває якесь питання (внутрішнє), на яке я не можу самостійно дати відповіді я шукаю її в книжка…просто іду до книжкового магазину, перегортаю сторінки поки не зрозумію - ось вона! саме цю я шукала. Інтернет заполонив світ, але мені приємно читати саме книжку, не роздруковану на А4, або в електронному варіанті, а з обкладинкою і запахом видавництва. Не можу себе назвати дуже активним читачем, але те що мені подобається можу читати не відриваючись день і ніч. А коли підходить черга останньої сторінки шкодую, що ця подорож вже закінчилась. Читання для мене дійсно дуже схоже на процес подорожування, коли я їду дивлячись на дорогу чимось замислена…мені подобається сам процес, - я в русі, і чим блище я до фінальної точки, тим менше мені хочеться приїздити – відчувати, що ось вже все – приїхали! Люблю подорожувати, люблю дивитись на дорогу, спостерігати, слухати музику і ні про що не думати, щоб музика пронизувала мене і мої думки, а попереду лиш дорога. Чомусь зараз згадався момент з фільму “Чого хочуть жінки?”, коли головний герой робив презентацію нової концепції жіночої лінії для Nike – no games. just sport. В кадрі йшов ролік з дівчиною, яка бігла по дорозі з навушниками в вухах, йшлося про дорогу, і як вона сприймає тих, хто по ній ходить/бігає, це ше можна назвати “точкой отсчета”, коли ми змінюємо фокус і говоримо не про себе відносно дороги, а про дорогу відносно себе (буває корисним його інколи змінювати). Основна думка була про те, що дорозі не важливо в що ви сьогодні вдягнені чи встигла зробити макіяж, їй лише треба, щоб ВИ до неї інколи навідувались. Як тонко - по жіночому…
Хоча повертаючись до своїх роздумів на тему.., я люблю також думати в дорозі…аналізувати своє життя та окремі його події (коли немає музики, в автобусі, або поїзді) Люблю, коли мені тепло, затишно і обійми. Люблю, коли не треба слів, коли очі говорять…є розуміння. люблю.

Мені інколи дуже щастить на сусідів в дорозі, це настільки цікаво – своя містерія, тут немає правил – ви не знаєте однин одного і навряд чи коли-небудь зустрінетесь знову, тому можете говорити про усе на світі – все залежить від того на скільки відкриті є ви і ваш співбесідник, і на скільки ви емоційно порозумілися.

Доречи, зонову ж ловлю себе на думці, що ця тема переслідує мене ше з учора, тому не будемо голослівними. Що ж таке дорога?

Автомобільна дорога, вулиця (дорога) – частина території, також в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів та пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, наземними і підземними пішохідними переходами) також засобами організації дорожнього руху, і обмежена за шириною зовнішнім краєм тротуару, або краєм смуги відводу.

Отак їздимо/ходимо, а не знаємо…вже знаємо ;)

Definition.

2006-08-17T01:01:00.000+03:00

Вчора я вирішила висвітлювати на свому блозі все, що змушує мене змінюватись і так чи інакше не змовчати. Думаю, кожен з нас проаналізувавши свій день може виділити шось дуже особливе, чим він запам’ятається – особливий інцидент, це може буди все що завгодно (від погляду, слова, думки до події, глобальних світових перетворень, або чийогось народження, чому б ні), який охарактеризує ваш день по тому значущому тільки для вас перетворенні, бо воно вже частина вас, вашого особистого досвіду…і тільки ви здатні зрозуміти його важливість. Але ви можете і поділитись цим досвідом з іншими, збагативши їх новою інформацією для роздумів і хто зна, може саме цей запис на вашому блозі (ваша думка) стане тією значущою подією в житті іншої людини, яку він запам’ятає як “особливий інцидент” - таким чином ви стаєте законотворцем нових перетворень і безперечно можете впливати на досвід інших людей, просто тому шо ви живете, пробуєте, помиляєтесь або досягаєте успіху – робите висновки…головне не залишатися байдужим.
Таким сьогодні був мій новий день і нові уроки.
З минулого тижня я почала своє навчання в автошколі, подумавши, що права на керування авто ніколи не будуть зайвими. Не можу сказати, що мене з дитинства тягло за руль, або хотілося сісти на місце водія і відчути всю ту міць під собою, ні - нічого такого…але інколи буває приходить час і треба робити ті кроки, які наче б то логічно було б зробити і я зробила перший. Але після сьогоднішнього заняття в мене щось завмерло всередині, моя думка змінилася. З курсів я йшла обережно вдивляючись на дорогу чи на безпечній відстані від мене машини, коли переходила її. Чому так?
Хто ходив на ті курси знає, як виглядають заняття з теорії правил дорожнього руху, а особливо коли їх починають запитувати на пам'ять у майбутніх водіїв. Отак у мене сьогодні спитали означення головної дороги – наче все просто, але сформулювати його треба чітко за правилами, на те вони і правила – розбіжностей бути не може. Звичайно я відповіла, але не так як би хотілося йому, своїми словами. Не знаю що на нього так вплинуло, може моя відповідь, але він вирішив поділитися з нами певною статистикою і інформацією. Він дістав з столу фото ДТП (більше 100 фото) і почав говорити про наслідки. Чесно, після перегляду тих фото мені взагалі страшно за руль сідати, це жах…там були знімки машин, того що залишилося від машин…людей і того, що від них залишилося. Майстер навів приклад, такий що 2 Авганістани гине на дорозі за рік, а це близько 4 з чимось тис. людей і це тільки по нашій області. Коли не думаєш про це, водіння машини бажана подія, але його ціллю було показати нам, що ми беремо на себе велику відповідальність сідаючи за кермо, відповідальність ціна якій – життя. Дорога ціна, чи не так?
Звичайно я вивчила і на все життя запам’ятаю те означення дороги, та головне - що сьогодні я зрозуміла навіщо воно мені! Я хочу жити і не хочу причиняти шкоди іншим.

Все починається з означення, і дуже пощастить тим, кому в той самий момент пізнання зустрінеться майстер, який знайде правильний підхід, щоб пояснити його цінність і значення в твоєму житті.

Visit.

2006-08-15T22:24:00.000+03:00

Сьогодні гостем нашого ЛК був IS coordinator ЛК Києв, Антон Чорний. Хотіла б йому подякувати за той істинно айсекерський настрій, яким я собі його уявляю, який він собою несе. Все проходило на спокійній ноті, інформація надавалася доступно, хоча нашу зустріч не можна назвати формальною, але було видно, що людина приїхала з певною ціллю, яку донесла - за що велике дякую від мене особисто. Цей лист в більшості є для нього (тебе), бо ти запитувався чи є в мене блог, так є…але до твого приїзду я рідко сюди навідувалася - зараз з'явилося натхнення )
Після твоєї промови є бажання чимось поділитись…звичайно воно виникає постійно, але зараз більше з професійної точки зору. Сьогодні я вже згадувала про сайт skill.ru Як на мене це унікальний сайт для тих хто любить фотографувати(професійно і просто любить), писати вірші, прозу, експериментувати з дизайном, графікою і т.п. Його особливість в тому, шо всі зареєстровані користувачі, можуть залишати свої коменти на твою роботу і ставити їй оцінку(1-10) – у зв’язку з тим підраховується рейтинг робіт всіх користувачів сайту і окремо твоїх особистих робіт, який дає змогу об’єктивно оцінити свої можливості. Особливо корисними є професійні коментарі., в мене є знайомі професійні фотографи, які дуже активно користуються цим сайтом і постійно поповнюють архів своїх робіт. (моє ім’я на тому сайті mussik)
Поки я знаходжуся в пошуку відповіді на запитання, про що саме буде йтися на цьому блозі, та на даний момент тут є те, до чого я не залишилася байдужою і те про що я вирішила не промовчати! Дійсно супер, коли зустрічі є дієвими.

You Can.

2006-06-16T23:01:00.000+03:00

So...I'm here. I even don't know why, now I look at all this & couldn't do my first step, I feel this moment..& my fingers just do something - for seemed to do something(typing). funny. interesting, what does he feel... keep silent, not to louse this moment.
My internet falls down. God, I like this song.

Whatever...

PS: just typing.

Hello! O:)

2006-06-15T23:41:00.000+03:00

I'm here, but for a long...will see.