четвер, серпня 17, 2006

My Day.

Сьогодні я була собою…а мій день дуже насиченим, постійно в русі – я робила те що хотіла і почувала себе добре.
Сьогодні було все якось сходу…йшло само по собі і все, що відбувалося було на ходу (зустрічі, розмови, всі події…) Життя – це рух, та головне, щоб в душі був мир і спокій.

Я. - как я є.

Про себе не прийнято говорити, але думаю кожному з нас хотілося б, щоб його сприймали таким, який він є і таким, як себе відчуває він сам (справжнім) - себе не обдуриш.

Ми часто граємо різні ролі, приміряємо різні маски і зупиняємося на тій, яку зручніше надіти в той чи інший момент…все приходить з досвідом та ми звикаємо. Як важко потім знову стати собою, пригадати як це бути собою, яка ж саме я з них всіх. Дуже важливе питання саморозуміння, - сприйняття себе таким, яким ти є (просто сприйняти це) і реально оцінювати свої можливості. Напевно, я буду дуже щасливою людиною, гармонійною з собою і навколишнім світом, коли навчуся всього цього – та сам процес пізнання є невичерпним, ми змінюємося, наші потреби збільшуються.… тому я постійно аналізую себе і свої дії, намагаюсь зрозуміти і роблю висновки. Дуже добре, якщо біля вас є людина, яка допомагає вам пізнавати себе, таким чином ви вже контролюєте два фактори внутрішній і зовнішній, щоб бути об’єктивною в тих своїх висновках.

Зараз(не обов’язково в даний момент), коли в мені назріває якесь питання (внутрішнє), на яке я не можу самостійно дати відповіді я шукаю її в книжка…просто іду до книжкового магазину, перегортаю сторінки поки не зрозумію - ось вона! саме цю я шукала. Інтернет заполонив світ, але мені приємно читати саме книжку, не роздруковану на А4, або в електронному варіанті, а з обкладинкою і запахом видавництва. Не можу себе назвати дуже активним читачем, але те що мені подобається можу читати не відриваючись день і ніч. А коли підходить черга останньої сторінки шкодую, що ця подорож вже закінчилась. Читання для мене дійсно дуже схоже на процес подорожування, коли я їду дивлячись на дорогу чимось замислена…мені подобається сам процес, - я в русі, і чим блище я до фінальної точки, тим менше мені хочеться приїздити – відчувати, що ось вже все – приїхали! Люблю подорожувати, люблю дивитись на дорогу, спостерігати, слухати музику і ні про що не думати, щоб музика пронизувала мене і мої думки, а попереду лиш дорога. Чомусь зараз згадався момент з фільму “Чого хочуть жінки?”, коли головний герой робив презентацію нової концепції жіночої лінії для Nike – no games. just sport. В кадрі йшов ролік з дівчиною, яка бігла по дорозі з навушниками в вухах, йшлося про дорогу, і як вона сприймає тих, хто по ній ходить/бігає, це ше можна назвати “точкой отсчета”, коли ми змінюємо фокус і говоримо не про себе відносно дороги, а про дорогу відносно себе (буває корисним його інколи змінювати). Основна думка була про те, що дорозі не важливо в що ви сьогодні вдягнені чи встигла зробити макіяж, їй лише треба, щоб ВИ до неї інколи навідувались. Як тонко - по жіночому…
Хоча повертаючись до своїх роздумів на тему.., я люблю також думати в дорозі…аналізувати своє життя та окремі його події (коли немає музики, в автобусі, або поїзді) Люблю, коли мені тепло, затишно і обійми. Люблю, коли не треба слів, коли очі говорять…є розуміння. люблю.

Мені інколи дуже щастить на сусідів в дорозі, це настільки цікаво – своя містерія, тут немає правил – ви не знаєте однин одного і навряд чи коли-небудь зустрінетесь знову, тому можете говорити про усе на світі – все залежить від того на скільки відкриті є ви і ваш співбесідник, і на скільки ви емоційно порозумілися.

Доречи, зонову ж ловлю себе на думці, що ця тема переслідує мене ше з учора, тому не будемо голослівними. Що ж таке дорога?

Автомобільна дорога, вулиця (дорога) – частина території, також в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів та пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, наземними і підземними пішохідними переходами) також засобами організації дорожнього руху, і обмежена за шириною зовнішнім краєм тротуару, або краєм смуги відводу.

Отак їздимо/ходимо, а не знаємо…вже знаємо ;)

4 Comments:

Blogger Unknown said...

Человек, с которым тебе хорошо.. тихо и уютно)))) сори... но это почему-то о чем я сейчас думаю))) а где такого найти... может остаться самой???

3:30 пп  
Blogger Angel(a) said...

Он тебя сам найдет, - в тот момент, когда ты об этом даже думать не будишь, но это будит он )
Se la vie.

10:14 пп  
Blogger Anton Chornyy said...

Прикольно! у мене щось подібне іноді так само буває - прожив день і зрозумів - ось він ідеальний день, так би я прожив останній день свого життя... А щодо самоусвідомлення, то це дуже важлива частина нашого існування, про яку я дізнався лиш після приходу в Айсек. Більшість людей живуть у режимі роботів: на роботу, з роботи, в університет, з університету, пивка попити, поїсти, вижити, завтра те саме. Вірю, що ми не такі. Ми знаємо, що світ чудовий, що люди прекрасні і добрі, і тому ми такі. Саме про це, на мою думку, "Матриця", "Я робот" і т.д. суб'єктивна філосовія двох світів

2:36 пп  
Blogger Angel(a) said...

Соррі за запізнення з коментом ) але мені дійсно приємно читати твої роздуми на мої теми! Наголошую, не просто коменти, а роздуми!!!
Залишася на зв'язку ;)

10:00 пп  

Дописати коментар

<< Home